Протидія булінгу у НУШ

Шановні батьки та педагоги!

Сьогодні ми з вами поговоримо на тему протидії булінгу в школі, що базується на розумінні внутрішнього світу дітей, зокрема їхніх цінностей.

Чому я взяла на себе відповідальність написати цю статтю?

За освітою я кандидат наук, доцент, маю 12 років науково-педагогічного стажу.

Як працівник освіти, і згодом як мама, я завжди була небайдужа до питань розвитку та виховання дітей. Більше 15 років тому ми з чоловіком почали займатися просвітницькою діяльністю серед школярів та студентів. Згодом я заснувала власну громадську організацію «Центр розвитку дітей «Разом»».

Одним із напрямків діяльності нашого центру є робота з дітьми та їх батьками, що сприяє духовному та соціальному розвитку на засадах миротворчості та інших християнських цінностей.    

Чи взагалі актуальна для нас тема булінгу у школі та за її межами?

Я вважаю, що як звичайні люди, як батьки ми більше реагуємо не на статистику, а на випадки, які відбуваються навкруги. Не знаю, як ви, але я не можу спокійно реагувати на такі, наприклад, факти:

Як мама, я вважаю, що це стосується кожного з нас, тим більше, що є наступні відомості щодо нашої держави:

• Україна посідає 9 місце із 42 країн за кількістю жертв булінгу
• 50% дітей не розповідають про факти булінгу в школі

Звичайно, є багато фахівців, які приділяють увагу цим негативним явищам.

Психологи виділять наступні причини булінгу у підлітковому віці:

1. Зміцнення фізичної сили
2. Процеси збудження в корі мозку домінують над процесами гальмування      
3. Збільшується рівень адреналіну та тестостерону
4. Аутоагресія через невизначеність «дитина чи дорослий?»
5. Низька самооцінка, бажання самоствердитися
6. Вплив фільмів та ігор зі сценами насильства
7. Авторитарний уклад у родині та приклад домінантної поведінки у дорослих (дома, в школі, в ЗМІ)

Я пропоную вам зараз проаналізували і попрацювали з цією інформацію.

Спробуйте дати відповіді на запитання до кожного пункту:

1). Зміцнення фізичної сили

Як на вашу думку, це пояснює агресію?

У мене особисто виникає запитання:

— А чому не хочеться піти перекопати город? Або взяти участь у спортивних змаганнях за школу? Тобто фактор наявний, але чого він впливає саме негативно?

2). Збудження домінуює над гальмуванням

Розуміння фізиології допомагає побачити, що дитині важче себе стримувати. Але це все ж таки не відповідає на питання, а через що виникають саме негативні емоції?    

3). Підвищення рівня «агресивних» гормонів

Так, тестостерон частково «пояснює» виникнення агресивних почуттів. І ми повинні це брати до уваги при роботі з підлітками!

4). Дилема «дитина чи дорослий?»

Знову незрозуміло, чому саме агресія, а не самоаналіз чи спілкування з наставниками?

5). Низька самооцінка та прагнення самоствердження

Низька самооцінка… Отут давайте зупинимося.

Пригадайте, кому з вас доводилося чути (або можливо ви самі були в такій ситуації), коли маленька дитинка, 2 рочки, погане себе поводить, і батьки (або дідусь чи бабуся) кажуть:

Зупинися, бо з тебе будуть сміятися!

Або навіть у навчальних закладах ми раніше бачили, як дітей порівнюють одне з одним у якихось успіхах («доски почёта» і «позора»). І що відбувається? Ми з малечку власноруч закладаємо дітям таку цінність як думка оточуючих, їх відношення, важливість бути попереду. А потім у підлітковому віці ми кажемо, що однолітки погано впливають на дитину.

Є дані, що багато дітей починають практикувати небезпечну поведінку: вживати алкоголь, палити, вступати у статеві зв’язки тільки через тиск з боку товарищів. На заході це явище навіть має спеціальний термін:  peer pressure.

Тому давайте глибше дивитися, яку мотивацію ми закладаємо дітям з раннього віку, щоб вона не спрацювала проти них. 

6). І знову про сцени насильства!..

Я думаю, ми чули немало результатів досліджень, що такі сцени негативно впливають на психіку людини, особливо у дитячому віці. І контролювати це становиться все важче через доступність у смартфонах. Можливо, хтось може поділитися у коментарях, як ви огороджуєте дітей від таких відео та ігор?

Вважаю, що слід також піддати аналізу таке явище, як святкування Хелловіну.  Зрозуміло, що для магазинів та кафе це є маркетинговим ходом. Але чи потрібно нам як батькам та педагогам тягнути цю деструктивну символіку у родини та навчальні заклади?

Наразі у нас є чудовий приклад Рівненської області:

Депутати Рівненської міської ради рекомендували заборонити рекламу свята Хеловін…, що здійснює негативний вплив … в першу чергу – на дітей і молодь.

На рекламних площинах міста – зображення дівчини із порізаними венами … та закривавлене обличчя. Вважаємо, що дана реклама порушує Закон України «Про рекламу». Зокрема статті 7, 8 та 20. Адже це, по суті – пряма пропаганда суїциду та насилля…

Олександр Третяк ректор Рівненської духовної семінарії.

«За» проголосувало 26 депутатів із 28.

Хочу зазначити, що в Україні є прекрасна альтернатива: вже другий рік поспіль на Майдані відзначають Свято Подяки.

Якщо ми вже беремо західні традиції, то слід брати найкраще, те, що буде збудовувати дітей, а не провокувати на агресію. У деяких містах на Західній Україні також влаштовують восени свято гарбуза.

Прекрасний позитивний досвід!

Але давайте повернемося до останньої з названих причин дитячого булінгу (і кібербулінгу також).

7). Моделі поведінки, які дитина бачить у дорослих

Людина створена так, що ми схильні наслідувати моделі поведінки навколо нас. Особливо це стосується родини. Якщо ми звикаємо домінувати над дітьми (як батьки, так і педагоги), використовуючи свої переваги та важелі впливу, то ми даємо приклад, що важливо бути зверху, бути сильнішим.  Дитина не може протистати дорослому, але вона може відтворити цю модель з однолітками або молодшими дітьми. І використати ті переваги, які вона має, тобто фізичну силу, або морально подавити.

Психолог Єкатерина Шевелева наводить приклад:

На приеме девочка Н. четырнадцати лет, папа и мама. Обратились родители по поводу того, что Н. не общается с ними, отказывается делать уроки, ведет себя крайне враждебно, грубит, хамит, не выполняет дома своих прежних обязанностей. Усугубилась ситуация после того, как папа пошел на крайние меры и полностью забрал телефон, после чего у девочки было острое состояние «ломки», в довершение чего она объявила войну родителям.

Тобто батько проявив брутальну силу, а вийшло ще гірше.

Чи просимо ми пробачення у дітей?

Я не могла пригадати, щоб під час мого навчання у школі хтось із педагогів просив пробачення. Я сама знаю, що треба це робити, і в нашій родині є такий час, коли ми перед сном можемо попросити одне в одного пробачення. Але це дуже важко, це ніби принижує тебе…

Проте якщо ми не покажемо дітям, що необов’язково добиватися тільки своєї правоти, то звідки вони візьмуть цей приклад?

Хочу одразу зазначити: цей пункт не означає відмову від батьківської власті, безхребетність, безпринципність або відсутність правил.

Але є різниця сказати:

«Не зробиш уроки –  заберу телефон!»

       VS   

«Ти пам’ятаеш, що у нас є угода?»

Я впевнена, що кожен з нас не перший раз чує подібні поради. І впевнена, що ми намагаємося навчати так і своїх дітей. То чого ж у нас часто виходить навпаки? Відповідь на це запитання, а також план протидії булінгу у вигляді чек-листу за посиланям!

Вікторія, авторка сайту